Герой народився 8 квітня 1987 року в багатодітній сім’ї. Зростав і проживав у ж/м Хотінь. Навчався у Калуській школі №9. Згодом здобував освіту оператора комп’ютерного набору у ВПУ №7.
Деякий час перебував за кордом на роботі, а повернувшись у рідне місто працював на пекарні, де й познайомився зі своєю дружиною Ольгою. У шлюбі народилася донька Марія.
Був добрим сім’янином, мав багато друзів, любив та поважав своїх рідних. У 2017 році переніс важку втрату – помер батько.
У листопаді 2023 року Микола Стефанишин став на захист України. Без вагань та сумнівів, щоб боронити рідну землю від підступного ворога. У телефонних розмовах з рідними завжди з гордістю говорив, що виконує свій військовий обов’язок із захисту Батьківщини від ненависного ворога. Так повелося, що чоловіки в цій родині міцні духом. Бо і рідний брат Героя – Андрій із перших днів повномасштабного вторгнення бореться за вільну Україну.
Микола Стефанишин гідно та віддано служив навідником зенітно-кулеметного відділення зенітно-ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини.
На превеликий жаль, 27 лютого, виконуючи бойове завдання у Запорізькій області, Герой загинув. Війна відібрала у нас ще одного волелюбного Воїна. Щирі співчуття рідним і близьким полеглого Захисника.
Ми завжди із вдячністю будемо пам’ятати про його жертовний подвиг, любов до України та прагнення волі для свого народу.
Вічна пам'ять і слава Героєві Миколі Стефанишину.
