Жива та не дуже історія Негівців від Ростислава Михайловського

Презентація у калуській центральній бібліотеці розпочалась із хвилинки самореклами від Марії Зьомковської, яка пропонувала присутнім придбати свою нещодавно видану книгу про Довгий Войнилів. Модератором заходу була працівник бібліотеки Ольга Небилович. Вона розповіла трохи про автора, зокрема, про великий вплив на Ростислава Михайловського його мами, також зазначила, що пан Ростислав ось уже тридцять років вчителює і «має потребу у слові не лише у школі, але й у душі». У Негівцях, зазначила пані Небилович, Ростислав ловив рибу, грав у футбол, а зараз написав про своє рідне село книжку. Та, за її словами, найкраще про своє творіння може розказати сам автор.
І пан Михайловський почав розказувати. Це зайняло тридцять дві хвилини. Розпочав автор уже п'ятої книги зі своєї поезії, написаної ще на початку дев'яностих. Один з віршів був присвячений рідній вулиці поета, у якому він порівнює її з нареченою. Після поетичного читання автор розповідав про процес збирання матеріалів для краєзнавчого видання, який забрав у нього десять років. За його словами, він пам'ятає про рідне село ще з розповідей дідуся, який був вояком УГА.
У книзі можна знайти кілька версій походження назви населеного пункту. Сам автор притримується тої, що походить вона від польських переселенців із містечка Неговіци у Польщі, які приїхали сюди як працівники на родовища залізної руди, що були незадовго відкриті на території сучасного села. Є ще кілька варіантів походження назви села, зокрема, уже покійного калуського краєзнавця Михайла Коломийця. Їх бажаючі можуть знайти безпосередньо у книзі.
Знайдеться дещо цікаве у книзі «Негівці – історія жива. Що за назвою?» і для тих, хто ніяк не причетний до цього населеного пункту неподалік Калуша. Зокрема, у книжці описується знищений німцями у Негівцях під час Другої світової аеродром, а також те, що колись у селі існувало два цвинтарі – для багатих і бідних.
На презентації були присутні односельчани Ростислава Михайловського, а також зовсім незнайомі йому люди із сусідніх сіл – Кропивника та Томашівців і, звичайно, частина літературної і навкололітературної «тусовки» Калуша: уже згадувана Марія Зьомковська, поетеса Розалія Боднарчук, казкар Володимир Сивобровенко, вчитель музики Олеся Франко та журналісти газети «Калуський нафтохімік» Петро Шевчук й Дмитро Іванців. Останній, до слова, є автором передмови до презентованої книжки. Усі вони наприкінці розповідали про своє ставлення до автора та про важливість його праці. Дехто трохи захоплювався і намагався змістити акцент уваги на власну персону. Пані Зьомковська роповідала, що інформацію про Негівці можна знайти і в її книжці про Довгий Войнилів, пані Боднарчук прочитала свого вірша, присвяченого винуватцю презентації, а Володимир Сивобровенко поділився кумедною історією, яка трапилась із ним у Негівцях.
Окремо автор книги і вчитель української мови та літератури ЗОШ №6 відзначив мецената видання – працівника «Карпатнафтохім» Івана Підсадюка, з сестрою якого, за словами пана Ростислава, вони разом навчались, а з дружиною працюють у навчальному закладі. Ростислав Михайловський також анонсував продовження книги про Негівці. У другій частині дослідження про своє рідне село автор обіцяє детально розповісти про футбол Негівців, історію української греко-католицької церкви (з прізвищами усіх, хто коли-небудь служив у Негівцях) та ще дещо. Для цього, за словами автора, він працював і буде працювати в івано-франківському та львівському архівах.
Андрій КОГУТ