Пам’ятати, щоб Перемогти! 9 лютого на фасаді Калуського ліцею № 1 відкрили інтерактивну меморіальну дошку полеглому Захиснику України Тарасові Федорняку. Віддати данину шани Героєві прийшли його рідні і близькі, учнівський і педагогічний колектив ліцею, духовенство, представники влади і громадськості міста.
Федорняк Тарас Миколайович, молодший сержант 46 батальйону 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила, народився 30 листопада 1975 року в місті Калуші. Був первістком для батьків, які його дуже сильно любили, опорою для них. Мав молодшого брата Романа. Як старший брат, завжди горою стояв за нього, був другом та захисником. Тарас ріс добрим, допитливим, товариським хлопчиком. Увесь свій час після школи та на канікулах проводив разом із братом у бабусі, яка для них була другою мамою. Мав багато друзів, любив відпочивати на природі.
У 1982 році пішов у 1 клас середньої школи № 6. Провчившись 5 років, перейшов у середню школу № 1. Навчався дуже добре, був активним у шкільному житті, небайдужим до несправедливості, захоплювався малюванням. 1991 року вступив до Калуського вищого професійного училища № 7, здобув спеціальність електрогазозварника. 1994-го був призваний на строкову службу в Збройні сили України, служив у Криму – в місті Керч у береговій охороні. Після повернення з армії влаштувався на роботу у Калуське управління з експлуатації газового господарства.
30 вересня 2000 року одружився з коханою дівчиною Анною. Невдовзі у молодого подружжя народилася чудова донечка, справжня принцеса – Христинка, а згодом – синочок Артемчик, татова радість і потіха. Тарас проводив багато часу з дітьми, дбав про сім’ю, дім, був чудовим батьком та чоловіком. У 2014 році втратив матір, яка була для нього найдорожчою людиною. Коли стало скрутно з роботою у рідному місті, неодноразово виїжджав на роботу за кордон, де його поважали і цінували, адже він був фахівцем своєї справи. Про нього говорили: «Майстер із золотими руками».
У Тараса було стільки мрій, планів, але, почувши про повномасштабне вторгнення російських військ на рідну землю, він повернувся в Україну, адже був патріотом своєї держави. У квітні 2022 року, незважаючи на прохання та застереження рідних, зібрав речі і пішов добровольцем до лав ЗСУ. Потрапив у військову частину А4084. Навчання проходив на Яворівському полігоні Львівської області. Служив командиром 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти. Брав участь у бойових діях у Лисичанську, що на Луганщині, та в Івано-Дар’ївці – на Донеччині.
За словами побратимів, Тарас був дуже відповідальним і все робив з максимальною віддачею, сміливим, відважним воїном, готовим завжди прикрити спину. Загинув захисник 7 липня 2022 року під час виконання завдань за призначенням, внаслідок артилерійського та танкового обстрілів противником позицій у районі населеного пункту Івано-Дар’ївка. Отримав поранення, несумісні з життям. Йому було 46 років. Свій останній спочинок воїн знайшов 14 липня на Алеї Слави міського кладовища. Посмертно йому присвоєно звання «Почесний громадянин Калуської міської територіальної громади».
Честь відкрити пам’ятну дошку надано представникам родини Захисника, міському голові Андрієві Найді, заступниці міського голови Надії Гуш, директорці ліцею Ользі Засядьвовк.
«Війна забирає найкращих. Ми завжди повинні вшановувати світлу їхню пам’ять. Дай Бог, щоб ваші діти, внуки не зазнали того, що випало на долю полеглих Героїв», – наголосив, звертаючись до присутніх учнів, міський голова Андрій Найда.
Дошку освятили священнослужителі міста. Присутні мали нагоду переглянути відеофільм про життя і боротьбу Героя.
Співзасновниця ГО «Спогади крізь віки» Мар’яна Ковальчук зазначила, що сучасний формат інтерактивних меморіальних дощок є добрим засобом для виховання юних мешканців громади. Відсканувавши QR-код на дошці, можна більше дізнатися про подвиг Захисника. На жаль, таких дощок доводиться виготовляти все більше і більше...
Живими, щемливими спогадами про Тараса Федорняка поділилася його тітка Галина Пищик. Полеглий Герой був достойною, доброю, успішною людиною, люблячим батьком, чоловіком, братом і сином. Йому б розбудовувати квітучу Україну, але він, не вагаючись, став на її захист і загинув...
Пам’ятаємо! І пам'ять бережемо!